Склад

1 мл препарату містить:

ітраконазол — 10 мг

Опис

Рідина жовтого або світло-бурштинового кольору, прозора.

Фармакологічні властивості

Ітраконазол — синтетичний протигрибковий засіб широкого спектра дії, похідна сполука триазолу. Активний проти дерматофітів, дріжджів, пліснявих грибів — Trichophyton spp., Microsporum spp., Candida spp., Malassezia spp., Aspergillus spp., та інших збудників мікозів. Взаємодіє з 14-α-деметилазою — ферментом цитохрому Р-450, який є речовиною, необхідною для перетворення ланостеролу в ергостерол. Пригнічення синтезу ергостеролу призводить до підвищення проникності клітин та витікання клітинного вмісту мікроміцетів. Може пригнічувати ендогенне дихання, трансформацію дріжджів до міцеліальних форм, гальмувати поглинання пурину та погіршувати біосинтез мікроміцетами тригліцеридів та/або фосфоліпідів. 

Після перорального застосування ітраконазол добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові через 2,5 години. Біодоступність при вживанні з кормом становить близько 55%, а при використанні на голодний шлунок зростає на 30%. У плазмі крові зв'язується з білками більш як на 99%, в основному з альбуміном. 

Ітраконазол добре проникає в тканини. Його концентрації в легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці і м'язах в 2-3 рази вищі за концентрації в плазмі. Концентрація в кератинових тканинах, особливо в шкірі, приблизно в 4 рази перевищує його концентрацію в плазмі крові.

Метаболізується в печінці з утворенням великої кількості метаболітів. Період напіввиведення із плазми крові собак і котів становить 28-30 годин. Після багаторазового застосування період напіввиведення зростає. У незміненому вигляді з калом виводиться до 18% від введеної дози, з сечею — менше 0,03%. У вигляді неактивних метаболітів з сечею виводиться приблизно 35%, з калом — близько 54%.

Показання

Лікування собак та котів за мікозів та дерматофітозів, спричинених Trichophyton verrucosum, Trichophyton mentagrophytes, Trichophyton equinum, Microsporum canis, Microsporum gypseum.

Протипоказання

Не застосовувати тваринам із підвищеною чутливістю до діючої речовини препарату, порушеннями функцій печінки й нирок, вагітним та лактуючим тваринам, котам і собакам у віці до 2-х місяців.

Спосіб застосування та дози

Препарат дають перорально (переважно на голодний шлунок) за допомогою шприца-дозатора у дозі 0,5-1 мл (5-10 мг ітраконазолу) на 1 кг маси тіла, 1 раз на день. Препарат потрібно вводити повільно та обережно, щоб тварина встигала його ковтати.

При лікуванні кошенят та цуценят необхідно якомога точніше розрахувати дозу  препарату відповідно до маси тіла вихованця. Для кошенят вагою менше 0,5 кг застосовують шприц об’ємом 1 мл, який дозволяє точно дозувати препарат.

Дорослим котам та кошенятам засіб можна давати разом з кормом.

Лікування котів та собак проводять методом пульсової терапії переважно трьома курсами по 7 днів з інтервалом 7 днів між ними. Собакам після першого 7-денного курсу препарат можна давати протягом ще 20 днів через день. 

У складних випадках, якщо розпочатий курс лікування має позитивні результати, його можна подовжити до повного одужання під контролем лікаря ветеринарної медицини.

Застереження

Собаки та коти ітраконазол переносять краще, ніж кетоконазол. Побічні ефекти спостерігаються рідко. Але у деяких собак можуть виникати гепатотоксичність, еритеми, васкуліти, а також набряки кінцівок, а у котів — розлади ШКТ (анорексія, втрата ваги, блювота), гепатотоксичність та пригнічення. У разі появи важких побічних ефектів лікування необхідно припинити та призначити курс підтримувальної терапії.

Тварини з незадовільним загальним станом, які мають додаткові захворювання, потребують більш ретельного нагляду під час лікування.

Котам і собакам з серцевими захворюваннями необхідно проводити обстеження та припиняти лікування у разі погіршення клінічних показників. 

Рекомендується дезінфікувати та прибирати місця перебування тварин під час та після курсу лікування.

Одночасне застосування препарату із антацидами, ріфампіцином значно знижує його ефективність. Не використовувати разом з іншими препаратами без консультації лікаря ветеринарної медицини .

Умови зберігання

У сухому, темному, недоступному для дітей місці за температури від +5 °С до +25 °С.

Після відкриття флакона препарат використати протягом 35 днів. 

Термін придатності 

2 роки.

ІНТРАМІК: НАДІЙНИЙ ПОМІЧНИК У ПОДОЛАННІ СИСТЕМНИХ ГРИБНИХ УРАЖЕНЬ ШКІРИ

Найбільш поширені захворювання шкіри, які передають людині собаки й коти — це дерматомікози, дерматофітози, грибок, лишай.

Причинами виникнення грибку/лишаю у домашніх тварин є:

• слабкий імунітет
• погане харчування
• стрес після транспортування чи зміни умов проживання
• життя в обмеженому просторі й малорухливість
• поява нової тварини у помешканні
• утримання багатьох тварин в одному місці, наприклад у розплідниках, притулках для тварин
• наявність захворювань, що порушують бар'єрну функцію шкіри — атопічний дерматит, подряпини, ектопаразити тощо
• тривале лікування гормональними/стероїдними протизапальними препаратами (кортикостероїдами)
• наявність гельмінтів
• потрапляння спор грибків з вулиці

Протигрибкові засоби на основі енілконазолу є лідерами серед сучасних препаратів для лікування собак і котів. Вони ефективні, абсолютно безпечні й застосовуються місцево. Фунгіцидний засіб Енкон виробництва ТОВ “БРОВАФАРМА” довів свою дієвість при лікуванні стригучого лишаю, мікроспорії, трихофітії й будь-яких дерматофітозів.

Енкон використовують зовнішньо, попередньо розводячи з теплою водою у співвідношенні 1:50. Для отримання терапевтичного ефекту достатньо 4-5 процедур.

Особливості лікування грибкових захворювань

Грибкові захворювання уражають шкіру та/або слизові оболонки котів і собак, тому тільки зовнішніх лікувальних засобів може бути недостатньо.

Коли захворювання вилікувано повністю, існує ризик розвитку рецидиву, оскільки грибкові агенти виробляють резистентність до фунгіцидних засобів.

Системні протигрибкові препарати дуже токсичні для тварин, тому використовувати їх має лише лікар ветеринарної медицини після встановлення точного діагнозу. У кожному випадку підхід до лікування може суттєво відрізнятися.

Інколи при генералізованому перебігу дерматофітії найкращий терапевтичний ефект можна досягнути, лише застосовуючи системний фунгіцид.

    Ефективним та відносно безпечним є засіб виробництва ТОВ “БРОВАФАРМА” Інтрамік. Це препарат системної дій на основі ітраконазолу.

    Необхідність системного лікування має визначати лише лікар ветеринарної медицини!

Під час лікування тварини та протягом місяця після одужання необхідно регулярно обробляти приміщення засобами для дезінфекції. Це важливо, тому що спори грибку здатні жити в приміщеннях роками. І навіть якщо тварина одужала, вона та її власники можуть заразитися знову.

Різновиди грибних захворювань

Окрім трихофітії і мікроспорії у тварин діагностують й інші мікози.

Кандидоз — захворювання грибкової природи, яке виникає внаслідок надмірного розмноження дріжджового грибку Candida albicans. Як і у разі з дерматофітами, тварина може бути носієм, а лікування від кандидозу може знадобитися лише за певних умов. Придатне середовище для розвитку грибку — травмовані ділянки шкіри та слизових оболонок.

Інфекція маласезія (Malassezia) — дріжджовий грибок, який живе на шкірі котів та у вухах. Його надмірне розмноження відбувається внаслідок зниження імунітету і є причиною отитів та дерматитів. Виникненню захворювання сприяють волога запалена шкіра, алергії, гормональні порушення, хронічні ушкодження шкіри.

Підшкірні мікози — це захворювання грибкової природи, коли збудники (ґрунтові грибки) проникають у живу тканину крізь ороговілі шари епітелію. Але по всьому організму грибок поширюється нечасто, його розвиток обмежується глибокими шарами шкіри. Такі захворювання досить рідкісні, але іноді зустрічаються. Це споротрихоз (збудники — гриби Sporotrix schenckii), фаєгіфомікоз (збудники — гриби родини Dematiaceae), міцетоми.

Системними грибковими захворюваннями називають грибкові інфекції, які поширилися на значні ділянки шкіри та навіть на внутрішні органи. Ураження шкіри при цьому бувають первинними (збудник розмножується у шкірі, потрапивши туди внаслідок травми чи зараження відкритої рани) і вторинними (інфекція захопила весь організм, проявляється різними симптомами, зокрема і на шкірі). Грибки, що викликають системні мікози, зазвичай живуть у ґрунтах - це Cryptococcus neoformans (викликає криптококоз), Сoccidioides immitis тощо.

Часто для лікування системних мікозів не достатньо тільки зовнішньої обробки Енконом або перорального прийому Інтраміку. Іноді виникає необхідність хірургічного висічення уражених тканин. Тому дуже важливо періодично оглядати тварину і вчасно звертатися до лікаря при виявленні щонайменших уражень шкіри та шерсті.